Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 922/1968/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М.суддів:Коваленка В. М., Короткевича О. Є. (доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скарги Ліквідатора ТОВ "Гешафт-Інком" - Бурдика Я. В.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 рокуу справі№ 922/1968/14за заявою боржника ТОВ "Гешафт-Інком" пробанкрутство,

Представники сторін в судове засідання не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року(суддя Міньковський С.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гешафт-інком" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариство з обмеженою відповідальністю "Гешафт-інком" арбітражного керуючого Болтіка Сергія Михайловича тощо.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 року (судді: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Болтіка С.М задоволено частково, постанову Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі № 922/1968/14 - скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі судом апеляційної інстанції постановою, скаржник ліквідатор ТОВ "Гешафт-інком" Бурдика Я.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 року, а постанову Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі № 922/1968/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу скаржник мотивує неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів ст. 111 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання боржника банкрутом в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство, місцевий суд встановив дотримання вимог в досудовій процедурі ліквідації боржника, вказав, що майна у останнього виявлено не було, а кредиторська заборгованість перевищує активи боржника.

Скасовуючи таке рішення суду, апеляційний суд вказав, що всупереч положенням цивільного законодавства ліквідатором не надано доказів про вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, не надано доказів заявлення вимог та позовів про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи, матеріали справи не містять доказів проведення інвентаризації активів боржника, в зв'язку з чим порушення порядок добровільної ліквідації.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони викладені всупереч встановлених місцевим судом обставин справи та з невірним застосуванням норм діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному.

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Як встановлено судами обох інстанцій, протоколом загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гешафт-інком" від 30.01.2014 № 1/14 прийнято рішення припинити діяльність ТОВ "Гешафт-інком", ліквідатором ТОВ "Гешафт-інком" призначено Бурдика Я.В. з моменту внесення запису до єдиного державного реєстру рішення про припинення підприємницької діяльності товариства; встановлено двомісячний строк пред'явлення кредиторами своїх вимог з моменту публікації рішення про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Гешафт-інком" перебуває в стані припинення за рішенням засновників від 31.01.2014.

У спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - "Бюлетень державної реєстрації" від 10.02.2014 № 247 (4) опубліковано інформацію про те, що ТОВ "Гешафт-інком" перебуває в процесі ліквідації.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з метою виявлення усього наявного на підприємстві майна, ліквідатором на виконання вимог п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 (із наступними змінами і доповненнями), п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2000 № 419 (із наступними змінами і доповненнями) було прийнято рішення про проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, нематеріальних активів, кредиторської та дебіторської заборгованості боржника (наказ № 1 від 28.03.2014).

За результатами проведення інвентаризації ліквідатором були складені акти інвентаризації від 01.04.2014, відповідно до яких ліквідатором було виявлено у боржника грошові кошти на р/р в установі банку у розмірі 1300 грн., інше майно у боржника відсутнє.

При цьому, при проведенні досудової процедури ліквідації суб'єкта господарювання та подальшого ініціювання щодо нього справи про банкрутство за особливостями, передбаченими нормами ст. 95 Закону про банкрутство, однією із вимог є повідомлення податкового органу, як відомого кредитора, про рішення власника боржника про ліквідацію останнього. Виходячи ж з приписів ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України однією із умов щодо повідомлення податкового органу про ліквідацію юридичної особи є здійснення персонального письмового повідомлення цього органу про припинення діяльності та ліквідацію вказаної юридичної особи, а також дотримання двомісячного терміну з дня опублікування рішення щодо припинення юридичної особи та повідомлення податкового органу щодо рішення про ліквідацію цієї особи, протягом якого кредитори можуть заявити свої вимоги до цієї юридичної особи.

Так, про прийняття рішення про власну ліквідацію боржником було повідомлено і Західну МДПІ м. Харкова (форма № 8-ОПП).

Таким чином, судом першої інстанції на підставі долучених до заяви ліквідатора даних бухгалтерського обліку боржника, проміжного ліквідаційного балансу правомірно встановлено, що фінансовий стан товариства має ознаки неоплатності, в зв'язку з недостатністю майнових активів товариства для задоволення вимог його кредиторів.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 95 Закону передбачено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутись в господарський суд з заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи, оскільки невиконання цих вимог, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 5 ст. 95 Закону про банкрутство).

Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевим господарським судом в повній мірі перевірено дотримання боржником (ліквідаційною комісією) порядку ліквідації юридичної особи передбаченого чинним законодавством України, що є передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону про банкрутство та враховуючи, що зазначені обставини є в наявності, касаційний суд підтримує висновок місцевого суду щодо визнання боржника банкрутом.

Враховуючи зазначене вище в сукупності, колегія суддів вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав визнання боржника банкрутом передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ліквідатора ТОВ "Гешафт-Інком" - Бурдика Я.В. підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 року у справі № 922/1968/14 - скасуванню, постанову Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року слід залишити в силі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Гешафт-Інком" - Бурдика Я.В. задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 року у справі № 922/1968/14 скасувати, постанову Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич